Ще до недавнього часу міркування щодо гендерної проблематики означало для Збройних сил та інших установ сектору безпеки та оборони лише інтеграцію жінок у структурні підрозділи нарівні з чоловіками. Та незважаючи на те, що це питання досі не втратило своєї актуальності, більшість установ сектору безпеки та оборони акцентують увагу на інтегруванні гендерного аспекту тільки у військові операції та на тому, яким чином гендерна динаміка впливає на захист цивільних осіб, які опиняються у конфліктних ситуаціях.

    Однак за останнє десятиліття у секторі безпеки та оборони України почало працювати дедалі більше спеціалістів з гендерних питань, як-от: загальні консультанти, гендерні координатори, консультанти з питань захисту жінок та команди залучення жінок до роботи у силових підрозділах. Все більше жінок почали займати керівні посади, здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в тому числі й у збройних формуваннях.

    Зазначимо, що прагнення до гендерної рівності у секторі безпеки та оборони вимагає зрушень в інституційній культурі та переорієнтації того, як саме залучення жінок до виконання робіт у силовому секторі держави сприяє більш широкому просуванню гендерної рівності в суспільстві.

  Така позиція вимагає перегляду поглядів щодо можливих проблемних аспектів реалізації гендерного питання та того, яким чином оборонний сектор готовий реагувати на гендерні загрози державі загалом та окремим особам частково.

    Потребує системно-логічного переосмислення підхід до критеріїв, вмінь, ціннісних характеристик та загальносоціальних якостей, які мають бути притаманні особі, що реалізує свою діяльність у сучасному силовому формуванні.