У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга світова війна, в якій брали участь 62 держави і загинуло понад 70 млн людей.
По завершенні Другої світової війни Радянський Союз, складовою частиною якого була Україна, активно втручався у внутрішні справи сусідніх держав. Участь Радянського Союзу в локальних війнах і воєнних конфліктах за кордоном до останнього часу замовчувалася. Ця тема й досі вважається непопулярною, оскільки за брехливими радянськими гаслами «боротьби за мир» стояла агресивна військова машина, яка ніколи не відступала від ідеї «світової революції» й роздмухування військових конфліктів в усьому світі.
У повоєнні роки війська СРСР брали участь у 24 локальних громадянських війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав, а саме: Польщі, Китаї, Північній Кореї, Угорщині, В’єтнамі, Чехословаччині, Ємені, в Індійсько-Пакистанському конфлікті, арабо-ізраїльських війнах, Карибській кризі, Берлінському повстанні, конфлікті в Югославії, Лаосі та ін. Радянська влада завжди підтримувала урядові війська у боротьбі проти загонів опозиції.
Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан, що тривала 10 років – з 25 грудня 1979 по 15 лютого 1989 року. Саме того дня останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло понад 160 000 українців — близько 25 % від загальної кількості радянських військовослужбовців. З них понад 3 тисячі загинули, десятки вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали понад 8 000 українців (за іншими даними — понад 11 тисяч), з них 4 687 повернулися додому інвалідами. А тих, хто зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. З 72 осіб, відзначених за роки «афганської» війни званням Героя Радянського Союзу, є 11 українців.
Попри те, що Україна визнала війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, прирівняні до учасників бойових дій та користуються відповідними державними пільгами.
Ми жили з величезною надією, що ця війна – остання, а біда й горе ніколи не повернуться похоронками в оселі українців. Проте у квітні 2014 року, після захоплення Російською Федерацією Криму, продовженням російської збройної агресії став збройний конфлікт на Донбасі. І там, на Сході України, колишні афганці – знову на передовій. Бо вони завжди були й залишаються прикладом відваги і справжньої мужності, доблесті й героїзму, братерства та самовідданості для молодих поколінь.
